Судова практика як джерело кримінально-правової політики в сфері відповідальності за незакінчену злочинну діяльність

Анотація

Ця стаття досліджує роль судової практики, зокрема правових позицій Верховного Суду України, у формуванні кримінально-правової політики щодо незакінченої злочинної діяльності. Автор аналізує низку постанов Касаційного кримінального суду, виданих після 2018 року, які стосуються різноманітних аспектів кваліфікації незакінчених злочинів.
У роботі розглядаються ключові проблеми, з якими стикаються суди при кваліфікації діянь, пов’язаних з незакінченою злочинною діяльністю. Серед них - розмежування закінченого та незакінченого замахів, відмежування замахів від закінчених злочинів, а також встановлення суб’єктивної сторони злочину, зокрема змісту умислу особи.
Автор підкреслює, що Касаційний кримінальний суд у своїх рішеннях встановлює важливі взаємозв’язки між інститутом незакінченого злочину та іншими інститутами Загальної частини Кримінального кодексу. Зокрема, розглядаються питання кваліфікації кримінальних правопорушень, вчинених у співучасті, неосудними особами, а також проблеми кваліфікації повторності та сукупності злочинів у контексті незакінченої злочинної діяльності.
Стаття наголошує на важливості судової практики як джерела кримінально-правової політики. Правові позиції Верховного Суду не лише формують запити для подальшого вирішення проблемних питань, але й створюють умови для забезпечення єдності судової практики. Це, на думку автора, сприяє підвищенню ефективності кримінально-правової політики в цілому.
Дослідження демонструє, що аналіз судової практики дозволяє виявити основні тенденції та проблеми у сфері кваліфікації незакінченої злочинної діяльності. Це, в свою чергу, може слугувати основою для подальшого вдосконалення законодавства та правозастосовної практики у цій галузі кримінального права.