ВІД ВОЛОДИМИРА ЯРОСЛАВИЧА ДО ВОЛОДИМИРА ЯРОСЛАВИЧА. ПРО МОЖЛИВИЙ МЕХАНІЗМ ВИЗНАЧЕННЯ БАЗОВИХ ДАТ ЖИТТЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСЬКОГО РОДУ РОСТИСЛАВИЧІВ З ДИНАСТІЇ РЮРИКОВИЧІВ
https://doi.org/10.15330/hal_swc.9.10-57
Ключові слова:
династія Рюриковичів, суверенні князівства Прикарпаття, місто Галич, Галицьке князівство, князі Іван Василькович, Володимир (Володимирко) Володаревич, князь Ярослав Володимирович «Осмомисл», війна за галицьку спадщину 1187–1189 рр., князь Володимир ЯрославичАнотація
У середині ХІІ ст. в Прикарпатті виникло потужне суверенне державне утворення – Галицьке князівство, яке принаймні впродовж ста років у добу класичного середньовіччя буде відігравати важливу роль в житті Європи. Як і в інших державах
патримоніального типу, в житті Галицького князівства особливу роль відігравали володарі, а саме представники гілки князів Ростиславичів з династії Рюриковичів. Ці князі в часи утворення удільної системи Русі відіграли видатну роль у становленні перших суверенних князівств у Прикарпатті, з яких згодом і постало Галицьке земельне князівство. В пропонованій статті головною метою є розгляд життя родини галицьких Ростиславичів як цілісного явища, що дає підставу з’ясувати або припустити приблизно базові віхи життя, встановити приблизний вік тих чи інших конкретних представників князівського роду. Науковий пошук йде від умовного засновника родини князя Володимира Ярославича, сина київського князя Ярослава Володимировича «Мудрого», який жив у середині ХІ ст., до князя Володимира Ярославича, сина Ярослава Володимировича «Осмомисла», зі смертю якого наприкінці ХІІ ст. припинилася династія галицьких князів Ростиславичів. Такий комплексний підхід дає можливість внести певні уточнення або зробити певні припущення щодо обставин політичного життя Прикарпатського краю з останніх десятиліть ХІ до межі ХІІ–ХІІІ ст., тобто в час життя і політичної діяльності представників династії Ростиславичів.
Посилання
Abramovych D. (Ed.) (1930). Kyievo-Pecherskyi pateryk. Vstup. Tekst. Prymitky. U Kyievi: z drukarni Vseukrainskoi akademii nauk, 231 s. [in Ukrainian].
Adrіanovа-Perets V. P. (Еd). (1950). Slovo o polku Ihoreve. Moskva, Lenynhrad: yzd. AN SSSR. [in Ukrainian].
Balzer O. (1895). Genealogia Piastоw. W Krakowie: wyd. Akademii Umiejetnosci [in Polish].
Baumgarten N. (1927). Genealogies et marriages occidentaux des Rurikides Russes du X-eau – XIII-e siecle. Romae, Table II. № 20–21. [in French].
Belobrova O. (1974). «Kniga Palomnik» Antonija Novgorodskogo (K izucheniju teksta). Trudy Otdela drevnerusskoj literatury. Leningrad: Nauka. T. 29. S. 278–285. [in Russian].
Berezhkov N. (1963). Hronologija russkogo letopisanija. Moskva: izd. AN SSSR. [in Russian].
Bubenok O. (2014). Problema chernyh klobukov v vostochnoevropejskoj istoriografii ot XVIII v. do nashih dnej. Shіdnij svіt. Kiїv: Іn-t shodoznavstva іm. A. Ju. Krims’kogo NANU. Vyp. 4. S. 45–64. [in Russian].
Dabrowski D. (2002). Rodowod Romanowiczow ksiazat halicko-wolynskich. Poznan, Wroclaw: Wydawnictwo Historyczne. [in Polish].
Dabrowski D. (2008). Genealogia Mscislawowiczow: Pierwsze pokolenia (do pocatku XIV wieku). Krakow: Avalon. [in Polish].
Dlugossii I. (1973). Annales seu Chronicae incliti Regni Poloniae. L. 5–6. Varsaviae: PWN. [in Latin].
Dlugossii J. (1970). Annales seu Cronicae incliti regni Poloniae. L. 3–4. Varsaviae: PWN. [in Latin].
Dombrovskyi D. (2006). Ruska (ukrainska) serednovichna kniazivska rodyna (Rid Romanovychiv). Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. Pratsi Komisii spetsialnykh (dopomizhnykh) istorychnykh dystsyplin. Lviv, 2006. T. CCLII. S. 376–409 [in Ukrainian].
Engel J. Ch. (1772). Geschichte von Halitsch und Wladimir. Wien, 1792. T. 2: von 1230 bis 1772. [in German].
Font M. (1982). Geza II i Izjaslav Kievskij. Acta Universitatis Szegediensis. Dissertationes Slavicae. Sectio Linguistica. S. 79–87. [in Russian].
Font M. (1983). Politicheskie otnoshenija vengerskogo korolja Gezy II s Rus’ju. Hungaro-Slavica. S. 33–40. [in Russian].
Font M. (2004). Vengero-russkie politicheskie svjazi v XII v. Vengry i ih sosedi po Central’noj Evrope v Srednie veka i Novoe vremja. Moskva. Vyp. 2. Venhry i ikh sosedy po Tsentralnoi Evrope v Srednye veka y Novoe vremia (Pamiaty Vladymyra Pavlovycha Shusharina). S. 103–107. [in Russian].
Fylypchuk O. (2021). Rus i Sviata zemlia : liudy, teksty, idei. Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. Pratsi istoryko-filosofskoi sektsii. Lviv. T. CCCXXIV. S. 7–21. [in Ukrainian].
Hadlo A. (1988). K istorii Tmutarakanskogo knjazhestva vo vtoroj polovine XI v. Slavjano-russkie drevnosti. Vyp. I. Istoriko-arheologicheskoe izuchenie Drevnej Rusi: itogi i osnovnye problemy. Leningrad: izd. Leningradskogo univ. S. 194–213. [in Russian].
Hadlo A. (2004) Predystorija Priazovskoj Rusi. Ocherki istorii russkogo knjazhenija na Severnom Kavkaze. Sankt-Peterburg: izd. Sankt-Peterburgskogo univ. [in Russian].
Holovko O. (2020). «Chorni klobuky» na pivdennomu kordoni Rusi (kinets XI – seredyna XIII st.). Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu im. Ivana Ohiienka. Istorychni nauky. Kamianets-Podilskyi. T. 30. S. 11–29. [in Ukrainian].
Holovko O. (2005). Halytska derzhava Rostyslavychiv v istorii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy (IX–XIII st.). Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi (z naidavnishykh chasiv do kintsia XVIII st.). № 5. S. 87–131. [in Ukrainian].
Holovko O. (2019). Khram sviatoho Panteleimona v Halychi u konteksti politychnoho zhyttia Halytskoho kniazivstva (kinets 80-kh rokiv XII – persha chvert XIII stolittia). Kniazha doba: istoriia i kultura. Lviv. Vyp. 13. S.109–126. [in Ukrainian].
Holovko O. (2018). Kniazhyi Halych: dyskusiini pytannia vynyknennia mista i yoho rozvytku yak stolytsi zemlikniazivstva. Halych. Zbirnyk naukovykh prats / еd. M. Voloshchuk. Ivano-Frankivs’k: Lileia-NV. Vyp. 3. S. 82–106. [in Ukrainian].
Holovko O. (2001). Kniaz Roman Mstyslavych ta yoho doba. Narysy z istorii politychnoho zhyttia Pivdennoi Rusi XII – pochatku XIII st. Kyiv: Stylos. [in Ukrainian].
Holovko O. (2006–2007). Kniaz Volodymyrko Volodarevych – pershyi volodar obiednanoho Halytskoho kniazivstva. Confraternitas. Yuvileinyi zbirnyk na poshanu Yaroslava Isaievycha. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Vyp. 15. S. 90–97. [in Ukrainian].
Holovko O. (2024). Konfederatsiia «Chornykh klobukiv» na pivdennomu kordoni Rusi (kinets XI – persha tretyna XIII st.). AO: Nomina tenetemus. Memorialni chytannia A.O. Dobroliubskoho. Odesa: Bondarenko M. O. S. 147–153. [in Ukrainian].
Holovko O. (2006). Korona Danyla Halytskoho. Volyn i Halychyna v derzhavno-politychnomu rozvytku Tsentralno-Skhidnoi Yevropy rannoho ta klasychnoho serednovichchia. Kyiv: Stylos. [in Ukrainian].
Holovko O. (2009). Litopysna Berlad na kordoni zemlerobskoi ta kochivnytskoi tsyvilizatsii Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Khazarskyi almanakh. Kyiv, Kharkiv. T. 8. S. 147–170. [in Ukrainian].
Holovko O. (2014). Pivnichne Prychornomor’ya i Pryazov’ya v politychnomu ta ekonomichnomu rozvytku Rusi (IX – seredyna XIII st.). Ukrayins’kyj istorychnyj zhurnal. № 1. S. 21–39. [in Ukrainian].
Holovko O. (2012). Politychna kryza u Halytskii zemli u druhii polovyni 80-kh rokiv XII st. i yii naslidky. «Slovo o polku Ihorevim» ta yoho doba (na posviatu Yaroslavu Osmomyslu). Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Halych, 8 lystopada 2012 roku. Halych. S. 121–128. [in Ukrainian].
Holovko O. (2020). Peremyshl’ i Peremyshl’s’ka zemlya za chasiv knyazya Volodarya Rostyslavycha (1092–1124). Knyazha doba: istoriya i kul’tura. Lviv. Vyp. 14. S. 137–152. [in Ukrainian].
Holovko O. (2021). Rus i Polshcha v mizhnarodnomu zhytti Yevropy (X – persha polovyna XIII st.). Kyiv. [in Ukrainian].
Holovko O. (2023). Shche raz pro chas i obstavyny vynyknennia khramu sv. Panteleimona v Halychi. Halych. Zbirnyk naukovykh prats / еd A. Stasiuk. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV. Vyp. 8. S. 68–104. [in Ukrainian].
Holovko O. (1999). Torky v istorii prychornomorskykh stepiv. Skhidnyi svit, № 1–2: Etymon. Do 80-richchia akademika O. Pritsaka. Kyiv: In-t skhodoznavstva im. A. Iu. Krymskoho NANU. S. 112–122. [in Ukrainian].
Holovko O. (2010). Viina za «halytsku spadshchynu» (1187–1189). Kniazha doba: istoriia i kultura. Lviv. Vyp. 3. S. 116–132. [in Ukrainian].
Holovko O. (2008). Yaroslav Osmomysl v politychnomu zhytti Rusi druhoi polovyny ХII st. (do pytannia pro otsinku diialnosti halytskoho kniazia). Halych i Halytska zemlia v derzhavotvorchykh protsesakh Ukrainy. Materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Halych, 10–11 zhovtnia 2008 roku. Halych. S. 19–25. [in Ukrainian].
Horbenko S. (1996). Yaroslav Osmomysl: rekonstruktsiia antropolohichna i istorychna. Lviv, Vinnyky. [in Ukrainian].
Horskyi A. (2010). Russkoe srednevekove. Moskva: Astrel. [in Russian].
Hrushevskyi M. (1905). Istoriia Ukrainy-Rusy. Vyd. 2. T. 2. U Lvovi: z drukarni Nauk. tov. im. Shevchenka]. [in Ukrainian].
Jakobson A. (1973). Krym v srednie veka. Leningrad: Nauka. [in Russian].
Jasinski K. (2004). Rodowod pierwszych Piastow. Poznan: wyd. Poznanskiego towarzystwa przyjaciol nauki, [in Polish].
Jurasov M. (2019). Vengrija i russkie knjazhestva v XІІ v. Moskva; Sankt-Peterburg: Petroglif, Centr gumanitarnyh iniciativ. [in Russian].
Karamzin N. (1991). Istorija Gosudarstva Rossijskogo. Moskva: Nauka. T. 2–3. [in Russian].
Kniga Palomnik. (1899). Skazanie mest svjatyh vo Car’grade Antonija, arhiepiskopa novgorodskogo v 1200 g. Pravoslavnyj palestinskij sbornik. Sankt-Peterburg. T. XVII. Vyp. 51. [in Russian].
Kotljar N. (1985). Formirovanie territorii i vozniknovenie gorodov Galicko-Volynskoj Rusi ІX–XІІІ vv. Kiev. [in Russian].
Krypiakevych I. (1999). Halytsko-Volynske kniazivstvo. Vyd. 2, iz zmin. i dopov. Lviv. [in Ukrainian].
Kurbis B. (1974). Komentarz. Mistrza Wincentego Kronika Polska. Warszawa: PWN. [in Polish].
Kurbis B. (Ed.) (1970). Сhronica Poloniae Maiores. Monumenta Poloniae Historica. Nova series. T. 8. Warszawa. [in Latin].
Laguna S. (1897). Rodowоd Piastоw. Kwartalnik historyczny. № 11. S. 745–788. [in Polish].
Lihachev D. (1985). «Slovo o polku Igoreve» i kul’tura ego vremeni. Izd. vtoroe, dopol. Leningrad: Hudozhestvennaja literatura. [in Russian]. Litavrin G. (1960). Bolgarija i Vizantija v XІ–XІІ vv. Moskva: izd. AN SSSR. [in Russian].
Litavrin G. (2000). Vizantija, Bolgarija, Drevnjaja Rus’ (ІX – nachalo XІІ v.). Sankt-Peterburg: Aletejja. [in Russian].
Magistri Vincentii Chronicon Polonorum. (1872). Monumenta Poloniae Historica. Lwоw. Т. 2. [in Latin].
Mahnovec’ L. (Ed.) (1989). Lіtopis Rus’kij / za Іpats’kim spiskom pereklav Leonіd Mahnovec’. Kiyv: Dnіpro, [in Ukranian].
Majorov A. (2001). Galicko-Volynskaja Rus’. Ocherki social’no-politicheskih otnoshenij v domongol’skij period. Knjaz’, bojare i gorodskaja obshhina. Sankt-Peterburg: Universitetskaja kniga. [in Russian].
Makhnovets L. (1989). Ye. Pro avtora «Slova o polku Ihorevim». Kyiv: vyd. pry Kyiv. univer. [in Ukrainian].
Nahirnyi V. (2021). Halytskyi voievoda Kosniatyn Siroslavovych: sproba biohrafichnoho portreta. Halych. Zbirnyk naukovykh prats. / еd A. Stasiuk. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV. Vyp. 6. S. 38–47. [in Ukrainian].
Nahirnyi V. (2011). «Nachalo kniazhenyia velykaho kniazia Romana»: do pytannia pro chas utverdzhennia Romana Mstyslavycha v Halychi. Actis testantibus. Yuvileinyi zbirnyk na poshanu Leontiia Voitovycha. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Vyp. 20. S. 511–521. [in Ukrainian].
Nahirnyi V. (2024) Pro mozhlyvu prychynu smerti peremyshlskoho kniazia Riuryka Rostyslavycha. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan». Kn. 6. Lviv: Prostir-M. S. 222–229. [in Ukrainian].
Nahirnyi V. (2022–2023). Pro otochennia kniazia Rostyslava Volodymyrovycha: Porei i Vyshata Ostromyrovych. Kniazha doba: istoriia i kultura. Lviv. Vyp. 16. S. 39–47. [in Ukrainian].
Novosel’cev A.P. (1990). Hazarskoe gosudarstvo i ego rol’ v istorii Vostochnoj Evropy i Kavkaza. Moskva: Nauka. [in Russian].
Pashuto V. (1968). Vneshnjaja politika Drevnej Rusi. Moskva: Nauka. [in Russian].
Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1841). Sankt-Peterburg: tipogr. Jeduarda Praca. Т. 3. Novgorodskie letopisi. [in Slavonic].
Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1843). Sankt-Peterburh. T. 2: Hustynskaia letopys. [in Slavonic].
Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1856). Sankt-Peterburg: tipogr. Jeduarda Praca. Т. 7. Letopis’ po Voskresenskomu spisku. [in Slavonic].
Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1862). Sankt-Peterburg: tipografia Jeduarda Praca. Т. 9. Letopisnyj sbornik, imenuemyj Patriarshej ili Nikonovskoj letopis’ju. [in Slavonic].
Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1908). Sankt-Peterburh. T. 2: Іpatevskaia letopys. [in Slavonic]. Polnoe sobranye russkykh letopysei. (1926–1928). Moskva: yzd. AN SSSR. T. 1: Lavrentevskaia letopys. Vyp. 1–3. [in Slavonic].
Pushyk S. (2007). Avtor «Slova» – syn Osmomysla? «Slovo o polku Ihorevim» ta yoho doba. Materialy mizhnarodnoi naukovo teoretychnoi konferentsii. Halych, 24 zhovtnia 2007. Halych. S. 41–49. [in Ukrainian].
Pysarenko Yu. (1993). Kniazivski lovy v tradytsiinii svidomosti davnoruskoho suspilstva. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. № 7–8. S. 44–52. [in Ukrainian].
Rabinovich R. (1999). Prizrachnaja Berlad’. O dostovernosti odnoj fal’sifikacii. Stratum Plus. Vyp. 5. S. 357–378. [in Russian].
Rapov O. (1977). Knjazheskie vladenija na Rusi v X – pervoj polovine XІІІ v. Moskva: izd. MGU. [in Russian].
Rasovskij D. (1927). O roli chernyh klobukov v istorii drevnej Rusi. Seminarium Kondakovianum. Praque. T. 1. S. 91–109. [in Russian].
Ratajczak К. (2021). Mieszko III Stary i jego zycie rodzinne. Przeglad pedagogiczny. № 1. S. 93–109. [in Polish].
Romanov B. (2013). Ljudi i nravy drevnej Rusi. Istoriko-bytovye ocherki ХI–ХІІІ vv. Moskva : izd. «Lomonosov». [in Russian].
Sharanevich I. (1863). Istorija Galicko-Volodimirskoj Rusi. Ot najdavnejshih vremen do roku 1453. L’vov: pech. Instit Stavropig. [in Ukrainian].
Shchaveleva N (Ed.) (2004). Drevnyaya Rus’ v «Pol’skoj ystoryy» Yana Dluhosha. Knyhy I–VI. Tekst, perevod, kommentaryj / рod red. y s dopol. A. V. Nazarenko. Moskva: Nauka [in Russian; in Latin].
Shchaveleva N. (1990). Pol’skie latinojazychnye srednevekovye istochniki. Moskva: Nauka. [in Russian].
Solov’ev S. (1988). Istorija Rossii s drevnejshih vremen. Kn. 1 (t. 1–2). Moskva: Mysl’ [in Russian].
Stefanovych P. (2007). Otnoshenyia kniazia i znati v Halytskom i Volynskom kniazhestvakh do kontsa XII v. Srednevekovaia Rus. Moskva: Yndryk. Vyp. 7. S. 120–220. [in Russian].
Szaraniewicz I. (1872). Die HypatiosChronik als quellen-beitrag zur оsterreiсhischen Geschichte. Lemberg: druck v. J. Dobrzanski & R. Kroman. [in German].
Szentpetery I. (Ed.) (1937). Chronici Hungarici compositio saeculi XIV / еd. A. Domanovszky. Scriptores Rerum Hungaricanum tempore ducum regumgue stirpis Arpadianae gestarum. Budapestini: Acad. Litter. Hungarica, 1937. Vol. 1. [in Latin].
Tatyshhev V. (1963). Ystoryya Rossyjskaya. Moskva; Lenynhrad: Nauka. T. 2. [in Russian].
Theiner A. (Ed.) (1869). Vetera monumenta historica Hungariam sacram illustrantia. Romae. T. 1. [in Latin].
Vilkul T. Daty rozhdenija knjazhichej: starshie i mladshie Jaroslavichi. Ruthenica. Vyp. 2. Kyiv, 2003. [in Russian].
Voitovych L. (2006). Kniazha doba na Rusi: portrety elity. Bila Tserkva : vyd. O. Pshonk. [in Ukrainian].
Voitovych L. (2015). Halych u politychnomu zhytti Yevropy XI–XIV st. Lviv. [in Ukrainian].
Voitovych L. (2015). Rostyslavychi – rodychi Arpadiv. Halychyna: naukovyi i kulturno-prosvitniy kraieznavchyi chasopys. Ivano-Frankivs’k. Vyp. 27. S. 52–60. [in Ukrainian].
Voitovych L. (2016). Yaroslav Osmomysl: sproba portreta. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Vyp. 28. S. 468–481. [in Ukrainian].
Wilkiewicz-Wawrzynczykowa A. Ze studiow nad polityka polska na Rusi na przelomie XII–XIII w. Atenium Wilenskie. 1937. R. XII. Nr 3. S. 1–33. [in Polish].
Wlodarski B. (1966). Polska i Rus: 1194–1340. Warszawa: PWN. [in Polish].
Wlodarski B. (1966). Rus w planach politycznych Boleslawa Krzywoustego. Zeszyty naukowe Uniwersitetu M. Kopernika w Toruniu. Nauki humanistyczno-spoleczne. Zeszyt 20. Historia 2. Torun. S. 37–57. [in Polish].
Wlodarski B. (1969). Sasiedstwo polskoruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego. Kwartalnik historyczny. Nr 1. S. 5–18. [in Polish].
Wlodarski B. (1970). Sojusz dwoch seniorow. Ze studiow polsko-ruskich w XII w. Europa – Slowianszczyzna – Polska. Studia ku uszczeniu profesora Kazimierza Tymienieckiego. Poznan. S. 345–363. [in Polish].
Zubrickij D. (1852). Istorija drevnego Galichsko-Russkogo knjazhestva. T. 2. L’vov: tipogr. Stavropig. instit. [in Russian].
