ІСТОРІОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ У ВИМІРІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ І ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЬСЬКИХ ПЕРСОНАЛІЙ – ІДЕЙНИХ НАТХНЕННИКІВ І РЕАЛІЗАТОРІВ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

Анотація

Актуальність теми статті зумовлюється потребою ґрунтовно осмислити нагромаджений в українській педагогічній науці масив наукових праць про розвиток зарубіжної педагогічної думки. Мета наукового дослідження полягає в здійсненні структурно-функційного аналізу джерел педагогічної біографістики, реалізованих українськими дослідниками, щодо практичної спадщини визначних польських персоналій, які були ініціаторами, пропагандистами і реалізаторами здоров’язбережувального виховання дітей та юнацтва, визначенні інформаційного потенціалу і особливостей цих джерел, висвітленні змісту персоніфікованого напряму української педагогічної компаративістики у зазначеному контексті. У процесі наукового пошуку використано такі методи: джерельна (бібліографічна) евристика; метод головного масиву в поєднанні з вибірковим методом; контент-аналіз; порівняння; персоналістично-біографічний; метод аналізу системи знань; порівняльно-зіставний. Поточнено поняттєвий інструментарій (термін «історіографія»; сутнісні засади педагогічної біографістики як важливого напряму історико-педагогічної науки України), схарактеризовано історіографічний вимір студій про зарубіжні педагогічні персоналії. Актуалізовано думку про те, що в історії розвитку проблеми здоров’язбереження людини особливе місце посідають

окремі постаті, які у значній мірі збагатили цю ділянку праці і надати їй відповідне спрямування. Здійснено контент- аналіз вітчизняних історико-педагогічних розвідок, присвячених педагогічному виміру розв’язання означеної проблеми в

країнах закордоння загалом (Н. Василенко, С. Кириленко, О. Лях Породько, В. Єфімова, Т. Паничок, В. Кукса, С. Цьома, О. Дмітрієва, А. Бєсєдіна, В. Люльченко, Л. Клос, І. Турчик та ін.) і у Польщі зокрема (А. Вихрущ, І. Даценко, І. Нестайко, Т. Повалій, В. Струманський, Н. Філіппенко, Б. Чередрецька, В. Шатило та ін.). Проаналізовано наукові статті, монографії і дисертації українських учених, в яких у персоніфікованому форматі висвітлено проблему здоров’язбережувального виховання дітей та юнацтва (Т. Бережна, Г. Білавич, Е. Вільчковський, Р. Гах, В. Герасимчук, І. Зубрицький, С. Іщук, О. Карпенко, І. Мордвінова, М. Пантюк, В. Пасічник, Б. Савчук, Л. Сливка, Г. Терещук, А. Цьось, М. Чепіль, Б. Шиян, О. Янкович та ін.). Констатовано, що історико-педагогічний сегмент праць українських дослідників, які розглядаємо як рефлексії проблеми здоров’язбережувального виховання дітей та юнацтва у Польщі, наповнюється дедалі новими темами – датами, фактами, подіями і, відповідно, персоналіями. Разом з тим, відзначено, що коло вітчизняних напрацювань, в яких системно висвітлено історичні аспекти здоров’язбережувальної освітньо-виховної діяльності в Польщі, дуже вузьке, відтак рано ще говорити про значні результати. Увиразнено перспективне поле для подальших напрямів наукових пошуків у царині педагогічної біографістики.