ПРОБЛЕМА ХАРАКТЕРУ В КОНТЕКСТІ ДУХОВНОЇ ПАРАДИГМИ ПСИХОЛОГІЇ

Abstract

Аналізується сучасний етап дослідження проблеми характеру, причини зникнення інтересу до неї. 
Спираючись  на   методологічний,   теоретичний  і   прикладний   ресурси   духовної   парадигми   психології 
констатується,  що  головними  властивостями  характеру  є  духовна  і  моральна  спрямованості  та 
гармонійність  характеру.  Стверджується,  що  для  духовно  спрямованого  характеру  властива  виразна 
орієнтація на Я-духовне та вищі духовні цінності (віра, любов, добро, свобода і відповідальність). Моральна 
спрямованість   характеру   проявляється   у   безумовному   прийнятті   особистістю   цінності   іншого, 
моральному ставленні до себе, справи, матеріальних благ. Аморальність характеру зумовлена нездатністю 
особистості до диференціації добра і зла, несформованістю морального самоконтролю. Гармонійність 
характеру полягає в його цілісності, моральній силі, узгодженості і помірності прояву рис характеру. 
Дисгармонійність  характеру  визначається  поєднанням  корисливості,  еоцентризму,  екстернальності, 
тривожності, емоційної лабільності, слабкої волі. Дисгармонія проявляється в акцентуації, невротичності 
і психопатичності характеру. Найвищим рівнем дисгармонії є його психопатологія. На основі виділених 
властивостей характеру, які водночас слугували критеріями, виділено типи характеру. Духовно і морально 
спрямованому гармонійному і цілісному типові притаманна цілісна структура узгоджених конструктивних 
рис. Особистості з духовно і морально спрямованим дисгармонійним характером властиве неадекватне 
трактування та реалізація в житті духовних цінностей (декларативність, невротичність). Соціально-
психологічному, морально індферентному типові характеру притаманна зайва акцентуація на адаптації до  оточення   поза   духовно-моральним   розвитком.   Дисгармонійний   тип   характеризується   соціально-психологічною  неврівноваженістю,  несформованістю  моральності  та  духовного  начал.  Психопатичний 
тип    відзначається    поєднанням    вираженого    егоцентризму,    безвідповідальності,    агресивності    з 
антисоціальною   діловою   спрямованістю.   Констатується,   що   у   досліджуваній   вибірці   найчастіше 
зустрічається дисгармонійний тип, а найрідше –  психопатичний

The current research stage of the problem of character and the reasons why this problem is of no interest  any more have been analyzed. Basing on the methodological, theoretical and applied resources of the spiritual  paradigm of psychology, it is claimed that the main character qualities are the spiritual and moral orientations and  character harmony. It is stated that the spiritually-oriented character possesses a distinct orientation towards the I- spiritual  and  higher  spiritual  values  (faith,  love,  good,  freedom  and  responsibility).  The  individual’s  moral  orientation of character is expressed through the unconditional acceptance of the other person’s value, moral  attitude to himself, work, and material goods. The immorality of character is caused by the individual’s inability to  differentiate between good and evil, incapacity of moral self-control. Character harmony lies in its entirety, moral  strength, coordination and moderation in the expression of character features. Character disharmony is recognized  in the combination of selfishness, egocentrism, extravagance, anxiety, emotional lability, weakness. Disharmony is  displayed in the accentuation, neurotic and psychopathic states of character. The highest level of disharmony is its  psychopathology. On the basis of the singled out character features, which were simultaneously considered as the  criteria, the following types of character were distinguished. The spiritually and morally-oriented harmonious and  holistic type possesses the integral structure of coordinated constructive features. People who have a disharmonious  spiritually and morally-oriented character are characterized by the inadequate interpretation and realization of  spiritual values (declaration, neuroticism) in their life. Social-psychological, morally indifferent character type is  distinguished by being excessively accentuated on adaptation to his environment beyond the spiritual and moral  development. The disharmonious type is characterized by social-psychological imbalance, inappropriate formation  of morality and spiritual principles. The psychopathic type is notable for the combination of expressive egocentrism,  irresponsibility, aggressiveness in combination with antisocial activity. According to the researched sample, the  most frequent type is the disharmonious type, and the rarest type is the psychopathic one.