МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

У  статті  висвітлено  методологічні  та  практичні  засади  вивчення  онтогенезу  соціального  інтелекту. Складність вивчення даного соціально-психологічного феномену пов’язана із дотичністю його  до багатьох явищ, які описують умови успішності соціальної взаємодії особистості. Проаналізовано наявні  теоретичні   підходи   до   визначення   змісту   та   структури  соціального  інтелекту,   до   взаємозв’язку  останнього  з  іншими  видами  інтелекту.  Визначено,  що  дослідження  соціального  інтелекту  молодших  школярів слід здійснювати на основі розуміння останнього як здатності, що виникає на базі комплексу  інтелектуальних,   особистісних,   комунікативних   і   поведінкових   рис,   що   зумовлюють   прогнозування  розвитку  міжособистісних  ситуацій,  інтерпретацію  інформації  і  поведінки,  готовність  до  соціальної  взаємодії і прийняття рішень. Здійснене пілотажне емпіричне дослідження прогностичних можливостей  дітей  молодшого  шкільного  віку  продемонструвало  наявні  позитивні  кореляційні  зв’язки  між  рівнем  розвитку здатності до передбачення найбільш адекватного сценарію розвитку подій у соціальній ситуації  та рівнем розвитку мовленнєвого досвіду. Найбільш тісний взаємозв’язок виявлено між рівнем розвитку  здатності  передбачати  адекватну  вербальну  відповідь  у  ситуації  комунікації  та  рівнем  розвитку  мовленнєвої компетентності та мовленнєвої діяльності дітей молодшого шкільного віку. Таким чином,  були зроблені попередні висновки про наявність взаємозв’язку між мовленнєвим досвідом та прогностичним  можливостями у складі соціального інтелекту дитини молодшого шкільного віку

The  article  outlines  the  methodological  and  practical  principles  of  studying  the  ontogenesis  of  social  intelligence. The complexity of studying this socio-psychological phenomenon is associated with its attractiveness to  many  phenomena  that  describe  the  conditions  for  the  successful  social  interaction.  The  existing  theoretical  approaches to the definition of the content and structure of social intelligence, to the interrelationship of it with  other types of intelligence are analyzed. It is determined that research of social intelligence of junior pupils should  be carried out on the basis of the understanding of this kind of intelligencer as an ability that based on a complex of  intellectual, personal, communicative and behavioral features. This complex predetermines the forecasting of the  development  of  interpersonal  situations,  the  interpretation  of  information  and  behavior,  readiness  for  social  interaction  and  decision-making.  The  research  of  the  prognostic  possibilities  of  primary  school  children  demonstrated the positive correlation between the level of development of the ability to predict the most adequate  scenario of the development of events in the social situation and the level of development of speech experience. The  closest relationship is found between the level of development of the ability to provide an adequate verbal response  in the context of communication and the level of development of speech competence and speech activity of children  of junior school age. Thus, was done a conclusion about the existence of a relationship between speech experience  and prognostic possibilities in the social intellect of a child of junior school age.